Та хоча на словах колишній правлячий режим ставився до корінного єгипетського населення – коптів — толерантно, на ділі він негласно сповідував принцип «розділяй і володарюй». Постійні погроми християн перетворилися на своєрідну систему спускання пари незадоволення ісламістів і використовувалися режимом для переведення стрілок на тих, хто не мав ані можливості, ані сил самотужки себе захистити.
Тому виникає закономірне питання – чи не буде ця спокуса використовуватися і надалі в майбутньому діючою єгипетською владою для відволікання уваги від відсутності реформ і реальної програми політичних і економічних змін в країні? Адже стримувати войовничість фанатичних ісламістів лише красивими словами про релігійну толерантність не вдасться, а інерція негативних процесів, запущених колишніми правителями Єгипту, може виявитися куди сильнішою від будь-яких намірів дотримання релігійної толерантності.